четвер, 16 травня 2019 р.

Анатолій МАТВІЙЧУК: "Дивлюсь на Прямому виступ Президента на відкритті Літературного Конкурсу ім. П.Яцика і відчуваю якесь роздвоєння"...

    З одного боку, говоряться правильні речі - і кількість українських пісень в теле та радіо ефірі значно зросла і українських книжок друкується більше. Я радію. За свою країну. Але не за себе. Можливо я не громадянин цієї країни, чи щось роблю не так?

    Не рахував точно, але, гадаю, що за останні роки моя творча присутність на радіо і телебаченні зменшилась приблизно разів у п"ять. На зміну одним телеканалам прийшли інші, деякі канали і радіостанції, з якими я мав тісні стосунки, переформатували, звідти викинули досвідчених музичних редакторів і взагалі перестали давати в ефір пісні. ФМ-станції орієнтовані виключно на нові імена.
    І не сказати, що я перестав писати пісні - навпаки, почав працювати з подвоєною енергією, але на виході як то кажуть - зеро...
    Тепер про книжки. Вирішив до свого ювілею видати книжку вибраних поезій. Відібрав усе найкраще за всі роки. Почав радитися з колегами зі Спілки письменників з іншими видавцями. Ніхто не може дати конкретної поради - де видатися і як?!
    Ні, не просто собі домовитися з якоюсь типографією і видати певний тираж за свої гроші, а потім продавати її на своїх концертах - це не проблема. Але як видати книжку через видавництво, аби вона потрапила в книгарні і дійшла до широкого читача? Ніхто не знає. Або знає, та мовчить...
    От і здається мені, що я живу не в тій Україні, про яку говорить Президент, а в якійсь іншій паралельній реальності, де я - непотрібна, зайва людина, яка неправильно обрала свій шлях і займається нікому не потрібною справою.
    Чому ж тоді мої вірші у Фейсбуці набирають десятки тисяч лайків, а на концертах люди постійно запитують про книжки?! Додам лише, що я такий не один в своїй країні!
    Ситуацію трохи рятує наявність Фейсбуку - ця ілюзія присутності в інформаційному просторі...)) Але, я був би вдячний друзям, якби вони написали мені, коли в останній раз чули мої пісні в ефірі?!
   Я розумію обставини - зміна поколінь і форматів, інформпростір контролюється олігархами, яким не до національної культури і тим більше не до зв"язку між поколіннями українців. Але як співається у пісні мого побратима Тараса Петриненка - "Чужий серед чужих, чужий серед своїх"... І все більше тривожить думка, що краще бути емігрантом десь за океаном чи в Європі, аніж відчувати себе еміграном у власній країні...
З Днем Вишиванки, друзі...

Немає коментарів:

Дописати коментар