вівторок, 13 червня 2017 р.

Марія Чижевська: Якщо проаналізувати етнічний склад та чисельність найвпливовіших політиків та олігархів, то виникає парадокс: одна з найменших етнічних меншин України – євреї знаходиться при майже абсолютній владі.

   Серед українців давно побутує думка, що Україною фактично керують представники єврейської національності, які масово представлені і в політикумі, і в олігархічних кланах. Чи справді це так?

В Україні проживає лише 0,2 відстока євреїв
    На території України за даними останнього перепису населення, який відбувся у 2001 році, проживають представники понад 130 національностей, народностей та етнічних спільнот. Корінне населення - українці - складає 77,8% (понад 37 млн. осіб), все інше населення – це представники національних меншин: - росіяни – 8334,1 тисяч осіб, що становить 17,3 %. Решту етнічних меншин становить менше 1% від загальної кількості населення, серед них виділяються білоруси (0,6%), молдавани (0,5%), кримські татари (0,5%), болгари (0,4%), угорці (0,3%), румуни (0,3%), поляки (0,3%), євреї (0,2%), вірмени (0,2%), греки (0,2%), роми (0,1%), грузини (01,%), гагаузи (0,1%) та ін.
   Натомість на початку ХХ століття етнічний склад населення України був іншим: у 1917 - 8,1 відсотка населення були саме євреями, при цьому в деяких великих містах України 60 % населення становили представники єврейської національності.  Все змінилось після Другої світової війни: майже половина єврейського населення було знищенне внаслідок політики нацистів.
Євреї і українці: історія співіснування
   Проте, євереї завжди відігравали активну роль, в часом не простій українській історії, адже представники цієї національності з’явились на наших землях ще за часів Київської Русі.
   Як пише Матвій Шестопал у своїй книзі «Євреї на Україні», яка була написана ще у 1978 році, але вперше видана лише у 1998 році, євреї завжди були активними учасниками суспільно-політично життя ще в часи Київської Русі та вже тоді часто конфліктували з місцевими мешканцями:
«...коли прибув Мономах і втихомирив заколот, «киевляне просили его всенародно об управе на жидов, что отняли все промыслы христианам и при Святополке имели большую свободу и власть, чрез что многие купцы и ремесленники разорились; они же многих прельстили в свой закон и поселились домами между христианы, чего прежде не бывало”. Перебуванню євреїв на Русі поклала край постанова князів на Видубецькому з’їзді «Об изгнании из земли русской всех жидов». Незважаючи на цю постанову, євреї знову проникли в Київ і поширилися по всьому тутешньому краю»
   Також у книзі Шестопал наголошує, що особливість економічних процесів, а відповідно і міжетнічних конфліктів в Україні полягала в тому, що нагромадження капіталу відбувалося не в руках українців, а в руках єврейських експлуататорів:
«Це, отже, є разом з тим класичним зразком колоніального пограбування українського народу. Цей неприємний для колонізаторів факт і намагаються приховати, розглядаючи явища поза часом і простором»
   Щодо української історії, Матвій Шестопал вважає:
«Замітаючи сліди своєї антинародної діяльності на Україні, євреї з допомогою різних підголосків грубо перекручують історичний процес, фальсифікують минуле, підтасовують факти, часом зовсім їх ігнорують. При цьому вони перуть своє брудне минуле, а помиї безцеремонне виливають на голови інших. Українські ж чиновники від науки, втративши будь-яке почуття національної гідності, акуратно списують з єврейських шпаргалок і думають, що роблять патріотичну справу. Драгоманов називав такий метод не “історіописанням”, а “історіоробленням”, при якому виходить з брехні брехня, з пакості пакість».
Сучасні євреї-політики в Україні
Про те, що представники єврейської національності відіграють значну роль на теренах Радянського союзу, який в той час і окупував Україну, писав навіть прем’єр- міністр Великобританії Вінстон Черчілль в своїй статті «Сіонізм проти Більшовизму» від 8 лютого 1920 р.:
«За винятком Леніна, більшість керівних фігур більшовиків — це євреї. Окрім того, головне натхнення і основна рушійна сила надходить від лідерів єврейської національності. Тому росіянина Чечерина затьмив його номінальний підлеглий Литвінов, а вплив таких росіян як Бухарина або Луначарського не можна порівняти з владою Троцького, або диктатора Червоної Цитаделі (Петрограда) — Зінов'єва, або Карасіна — всі з них євреї. Переважання євреїв в Радянських установах — ще більш приголомшуюче. І одну з головних, якщо не основну роль в системі тероризму, запровадженого Надзвичайними Комісіями у Боротьбі з Контрреволюцією, відіграють євреї, і в деяких випадках навіть єврейки».
   Євреї і досі зберігають свою активність у суспільно-політичному житті України. За даними Всесвітнього форуму російськомовного єврейства серед ключових українських олігархів євреями є Вадим Рабінович, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук та низка інших.
«Сьогодні серед українських євреїв можна виділити Вадима Зіновійовича Рабиновича - Президента Всеукраїнського єврейського конгресу, успішного підприємця, засновника безлічі благодійних організацій. Не менш відоме ім'я Ігоря Коломойського , підприємця, визнаного видними політологами одним з найвпливовіших людей в Україні, а також його соратника Геннадія Боголюбова, відомого єврейського лідера, успішного бізнесмена , мільярдера. Коломойський і Боголюбов активно займаються благодійністю, піклуючись про процвітання єврейської громади. Зокрема ними був реалізований проект будівництва в Дніпропетровську єврейського общинного центру «Менора». Говорячи про відомих євреїв сьогоднішньої України, не можна не згадати Віктора Михайловича Пінчука - мільярдера і філантропа».
У вступі до книги, виданої Академією історії та культури євреїв імені Шімона Дубнова «Знамениті євреї України», до відомих політиків-євреїв також зараховують і Арсенія Яценюка. Ось як про це йдеться у вступі:
«Молодий та талановитий кандидат економічних наук, наймолодший спікер Верховної Ради України, засновник організації «Фронт Змін» Яценюк Арсеній Петрович, який, крім політичної діяльності, активно ініціює психологічну


адаптацію мігрантів, здійснює паломництво історичними місцями свого народу, покладає квіти до пам’ятників жертвам Голокосту, проводить зустрічі з головним рабином України Яковом Дов Блайхом і, залишаючись євреєм, всіляко підтримує усі етноси» (с. 10).
Причетність до єврейського етносу має і Юлія Тимошенко, цей факт оприлюднив політик та мільйонер Євген Червоненко, який часто наголошував на тому, що він пишається своїм єврейським походженням.
«Всім відомо, що мати Юлії Тимошенко – єврейка», - заявив Червоненко.
Також кореспондент ізраїльської російськомовної газети «Вести» Шимон Бріман, під час Помаранчевої революції у 2005 році, писав: «У двох єврейських громадах мені під великим секретом сказали, що Юлія Тимошенко - Галахічна єврейка. Нічого дивного. Якщо помаранчева синагога допомагає повсталим, то чому б єврейці не очолить український національний рух?». В тому ж 2005 році Хаїм Грец написав, що «Великий Ізраїль, який планують будувати гіперсіоністи, потребує сильного і незалежного союзника у своєму регіоні. Таким, на їхню думку, могла б стати «Україна Тимошенко». Відомо, в Ізраїлі є документи, які підтверджують, що Юлія Тимошенко є «галахічною єврейкою». Сама ж Тимошенко цей факт спростовує.
   Якщо проаналізувати етнічний склад та чисельність найвпливовіших політиків та олігархів, то виникає парадокс: одна з найменших етнічних меншин України – євреї знаходиться при майже абсолютній владі. Так, етнічний склад попереднього Парламенту був таким: євреї — 43% українці — 22 %. Кабмін : євреї — 62 %, українці — лише 15 %... Населення України складає євреїв лише 0,2 %, українців — 78 %. Та й у нинішній владі ситуація у цьому контексті не надто змінилася.
Чому так відбувається? Добре це, чи погано? Про це  кореспондент «Вголосу» спілкувався з політологом, директором  Інституту трансформації суспільства Олегом Соскіним та  політиком, громадським діячем Дмитром Корчинським.
Чи справді велика кількість євреїв знаходиться при владі  вУкраїні? Як до цього ставитись?
Олег Соскін: В Україні більшість населення – українці, як і в Франції – французи чи у Німеччині - німці. Тобто в України є своя титульна нація, яка становить близько 80% усього населення. Натомість єврейського населення в Україні вкрай мало – близько сто тисяч і я вам скажу, як експерт: в Україні саме ця національність займає чільні посади в усіх секторах, починаючи від президента, прем'єр-мінстра та більшості народних депутатів у Верховній раді. Керівники всіх потужних фінансових груп, мільярдери чи олігархи, за національністю – євреї. Так, Віктор Пінчук сам каже, що він хасид, екс-президент України Леонід Кучма теж має частково єврейське коріння. Виникає питання, а що робити бідному українцю? Чому, наприклад, прем’єр-міністром не може бути той самий Тягнибок, а міністром Фаріон? Я б хотів подивитись наскільки це було б ефективно, але це не може статись і виникає питання: а чому? Значить це неправильно. Той самий Арсен Аваков взагалі невідомо хто за національністю, Деканоідзе теж не українка, а грузинка. Таке не може бути в жодній мононаціональній країні. В Європі до влади приходять національно-консервативні сили, а в Україні – хто? Це не правильно.
Дмитро Корчинський: В Україні при владі не так багато євреїв, які могли б приносити користь для розбудови країни. І проблема полягає у тому, що із багатьох українських євреїв, більшість асоціює себе не з Єрусалимом, а з Москвою. Вони ходять не в синагогу, а на засідання «русского блока» - і в цьому проблема. Ці, так звані, євреї, які керують Україною, асоціюють себе із Радянським Союзом. Ось це і потрібно викорінювати, а ті євреї, які носять пейси, не становлять жодної небезпеки для України, небезпечні ті, які носять «георгіївську» стрічку і святкують 9 травня.
Чому так вийшло, що євреям вдалося стати українськими політиками?
Олег Соскін: Причини потрібно шукати у ХХ столітті, коли тут був Радянський Союз, саме тоді при владі більшість була євреями: Берія, Джугашвілі, Каганович, Троцький. Дружиною Хрущова була єврейка, Суслова та Андропова теж.
Дмитро Корчинський: Я погоджуюсь, ця проблема тягнеться ще з часів Радянського Союзу, коли до влади прийшли представники цієї національності, саме тоді вони вдало асимілювалися в ранг радянських людей. Зараз їхні нащадки просто продовжили свою проросійську діяльність в незалежній Україні. І це все через те, що у владі не відбулось суспільної чистки, люди були байдужі до проблеми.
Як можна зробити так, щоб і українці могли керувати своєю державою?
Олег Соскін: Якщо ми хочемо будувати нормальну націонал-консервативну державу, а тільки вона може бути успішною, українцям потрібно брати владу в свої руки. Про те, що більшість українських чиновників за національністю є євреями, потрібно почати говорити, бо є така проблема. Бо Україна потрібна українцям, а не Григорянам-Тимошенкам, Капітельманам та іншим, вони на ній тільки наживаються, причому давно. Представники інших національностей завжди можуть поїхати на свою історичну батьківщину. Бо все ж країна називається Україною, а прабатьківщина у нас – це Русь, і не варто про це забувати.
Дмитро Корчинський: Надія є, от останні події з Інтером, яким частково керує єврей Фірташ, скільки шкоди для України завдала його інформаційна політика, але українці показали, що ми цього не терпітимемо. А тому цих радянських євреїв давно пора позбавити влади та впливу.

Марія Чижевська, «Вголос»
З коментарів на Фейсбуці:
Анатолій Матвійчук Давайте відділимо котлети від мух)). Відносно могутньої армії. Вона була не лише в Німеччині. Візьміть сучасну Армію Ізраїлю. За рівнем самодисципліни і технічного забезпечення - це одна з найсильніших армій світу. Тепер щодо теми обговорення. Так, факти, річ уперта - українці складають меншість в державній верхівці України. Не думаю, що хтось це буде заперечувати. Але які причини? ЇХ кілька - перша, споконвічна активність, пасіонарність і організованість маленького народу плюс правильно обрана стратегія і тактика. Друга - споконвічна розрізненість українського народу: політична, міжконфесійна, регіональна, а звідси відсутність спільної стратегії і тактики захисту своєї нації перед нинішніми світовими загрозами. І одна з найважливіших загроз - відсутність в української нації власних засобів масової комунікації, повна безконтрольність інформаційного простору. Так, не ми формуєм порядок денний, не ми визначаєм пріоритети розвитку, не ми творимо пул політиків, які візьмуть відповідальність за народ. Ми через "наші" ЗМІ тупо приймаємо чужі тренди і вектори розвитку. Поки ми це не зрозумієм, все так і буде. А якщо ми не здатні до самоаналізу і самоорганізації, до свідомого інтелектуального розвитку, то хто нам винен? У природі все жорстко - є травоядні. а є м"ясоїдні... Як там у байкаря: " Ты виноват лишь тем, что хочется нам кушать...")

Немає коментарів:

Дописати коментар