вівторок, 13 червня 2017 р.

Степан ГАВРИШ: Знову війна.

   
   Секретар Радбезу Олександр Турчинов цілеспрямовано шокував Захід, Росію і українське суспільство заявою відмови від АТО та якогось початку справжньої «гібридної війни» з Москвою. Правда, при цьому він хоче якимось дивовижним способом залишити «Мінськ», який якраз уникає війни, є «мирним планом» президента Порошенка і має привести до «деокупації України виключно політико-дипломатичними способами». 
   Попри всю сумбурність, плутаність можливого нового сценарію протидії агресії Росії, сама по собі постановка такого питання є цілком правильною і своєчасною. 
    «Мінськ» в глибокому нокауті без ознак життя, Нормандський формат саморозпущений і абсолютно неробочий, бо у Путіна там вже немає жодного союзника, санкції хоча і будуть продовжені, але не дали жодного необхідного Україні результату. Українські ЗСУ закопані в окопи по лінії розмежування і перетворені в зручну мішень для щоденних тренувань армії бойовиків і курсантів артилерійських училищ РФ. Є також відчуття, що українське питання під тиском кризи Євроунії після Брексіту, терористичних атак ІДІЛу на європейські столиці, кризи США вибухом ізоляціонізму мільярдеру Трампа, стихійною міграцією, кровопролиттям в Сирії і загрозою великої трансконтинентальної війни у зв’язку з блокадою Катара та непримиримим протистоянням Саудівської Аравії з Іраном. У всьому цьому, зацікавлену активну участь приймає Росія. Саме вона підкидає вже у димлячий котел нової глобальної кризи швидко горючі матеріали. 
    Ключові політичні еліти обох американських партій це розуміють. Декілька днів тому, голова сенатського комітету по зовнішній політиці Боб Коркер заявив, що Сенат найшвидше в зв’язку з цим «прийде до дуже жорстких заходів в адрес Росії, які будуть підтримані обома партіями». Його колега Ліндсі Грем одразу викопав томагавк: «Кожен член конгресу який ухиляється покарати Росію за те, що вона зробила, зраджує демократію. Якщо президент не підпише закон, щоб покарати Росію, він також зрадить демократію». 
    Міжпартійна група сенаторів вже завершує підготовку закону про нові санкції проти Росії, які
будуть включені в закон проти Ірану і в якому зацікавлений особисто Трамп. Демократи вже оголосили про свій жорсткий курс і заявили, що не будуть голосувати за цей закон якщо в ньому не буде жорстких антиросійських санкцій. За кібератаки на США, тобто втручання у національний суверенітет і створення суттєвої загрози нацбезпеці, та маніпулювання американськими виборами, республіканці, які би і не дуже хотіли зв’язувати руки Трампу щодо Росії, змушені будуть діяти в одному альянсі з демократами. Адміністрація оцінює це як певну загрозу на тлі масштабних розслідувань проти Трампа і його оточення по співпраці з Путіним і російськими спецслужбами зайняла, поки що подвійну тактику. Одні речники Білого дому виступають за нові санкції, інші говорять, що Росії будуть повернуті вилучені в неї Обамою допоміжні дипломатичні споруди, що має свідчити про пошуки Адміністрації якихось переговірних каналів. Трамп, зрозуміло, проти. У своїх Твітах він не вірить у підступність Москви та не хоче прямої конфронтації. 
    Конгрес поспішає, аби встигнути до 7-8 липня, коли в Гамбурзі на полях G20 може відбутися зустріч між ним і Путіним. У Вашингтоні бояться непередбачуваності свого президента і неможливості застерегти його від помилок на цій зустрічі. Очевидно, що прийняття нових санкцій проти Росії ставить перед собою мету якщо і не скасувати подібну зустріч, яка ще прикінцево не підготовлена, то перетворити її виключно в незначну і протокольну. При цьому, якщо Трамп наважиться накласти вето на цей закон то Конгрес готовий буде подолати його. В найближчий понеділок все стане зрозуміло. 
    Заява Турчинова, таким чином, політтехнологічно складається в правильний антиросійський тренд. Ясно, якщо не вдаватися в теорію війни по Клаузевіцу, то розлогі роздуми Секретаря Радбезу з розмитими берегами, мають мало спільного з підготовкою до справжньої війни, яку готують в режимі глибокої таємності. Тому, якщо відкинути нав’язливу думку, що Турчинов на свій страх і ризик зробив заяву про неминучість війни з Росією від імені опозиційної до президента фракцій війни, то це може виглядати як чергова піар-технологія до поновлення уваги Заходу до України і мобілізації переважно патріотичного електорату навколо глави держави, рейтинг якого лежить на дні. 
    Ми так і не знаємо, за чиїм наказом відбулася добровільна здача Криму Путіну, створений
зелений коридор для втечі Януковича, відмова від збройного захисту східних кордонів разом з Донецьком і Луганськом, здача Дебальцевого, провал під Іловайськом і масові вбивства на Майдані. Влада до цього часу не створила комплексних державних комісій, не забезпечила розслідування не лише злочинів режиму Януковича але й терористичне знищення МН-17, масові вбивства українських військових і мирних громадян, їх катування та спричинення економічних збитків, в тому числі вивезення в Росію цінних промислових активів з Донбасу. Перед тим як говорити про війну з Росією треба на Радбезі дати реальну оцінку мирним угодам, назвати конкретних авторів підготовки Мінських протоколів, та встановити зв'язок між ними і створенням на Сході двох досить легітимних, з огляду міжнародного права, і одночасно потужних воєнних автономій. Треба також відповісти без маніпуляцій і хитроскладених текстів, чому на Донбасі до цього часу не був введений воєнний стан для якого є всі конституційні і законні підстави, які також чітко виписані у відповідній Конвенції ООН. Можливо варто треба чітко відповісти, чому до цього часу ми не створили резервну армію заточену на звільнення окупованих територій, не закупили на доступних ринках сучасне озброєння, яке би унеможливило широкомасштабного воєнного втручання на стороні терористичних армій регулярних збройних сил Росії. 

    І останнє. Ми всі маємо право почути чесну відповідь, чому українська влада відмовилась від
Женевських переговорів на чолі з США, поміняла їх на Мінський формат, прикрившись слабким Нормандським. І чому саме Мінські протоколи, які підписані людьми без повноважень та злочинцями, які можуть бути звинуваченні в актах тероризму проти України, були нав’язані всьому світу. А Будапештський меморандум, підписаний керівниками всіх ядерних держав, викинутий на смітник. 

    Тоді всі ми повіримо, що ця українська влада, яка цього не робила і робити не хоче, дійсно здатна відмовитись від власної, як здається, невиліковної корупції, торгівлі суверенітетом і маніпуляції війною з Росією, та перейти до нової стратегії відновлення територіальної цілісності. Звичайно, ми би всі стали під її прапори.

Джерело: https://www.facebook.com/stefan.gavrysh/posts/1310816199031870

Немає коментарів:

Дописати коментар