неділя, 22 січня 2017 р.

Ostap Drozdov: Сьогодні, 20 січня, у День Автономної Республіки Крим, я озвучу своє ставлення до лозунга Кримнаш.


1. Втрату Криму я прийняв із полегшенням – нарешті відпала п’ята колона, яка всі ці роки практикувала відкриту українофобію і в парламент давала як не колєсніченка, то миримського й інших фріків. Мене влаштовує, що бабульки, які все життя молилися на росію і путіна, нарешті втратили укр.паспорт і всі права, пов’язані з цим. За ці 3 роки моє ставлення не помінялося. Я далі проти імовірного повернення ватного Криму до складу України. Тому що...

2. не існує жодного способу прихилити цих людей до України. І ми це чудово знаємо. Для повного щастя нам ще бракує 2 млн агресивної вати, якій ми запропонуємо долар по 30, тотальну корупцію, всі наші «слава нації, смерть ворогам» і ціни на газ. А я вважаю, що не потрібно нікого нікуди прихиляти. Немає сенсу марити територією, яка сама захотіла в ширіньку до путіна. Втрата Криму – це справедлива розплата України за свою бездіяльність упродовж 23 років. На жаль.
3. От як ми собі уявляємо повернення Криму? Завтра прийдуть війська НАТО, проженуть росіян – і кримський народ одягне вишиванки на знак солідарності з Галичиною? Чи, може, путін великодушно віддарує Крим назад? Чи з завтрашнього дня кримчани палко полюблять хунту й солов’їну мову? Чи, може, ми ліквідуємо автономію і в Кримську область, де понад 60% росіян, пошлемо Ірину Фаріон з лекціями «Мова як віднова»? 
4. Усі, хто виступають за Кримнаш, повинні зрозуміти одну річ. Ви хочете урівняти в громадянських правах маму нашого героя АТО – і бабушку, яка палила укр.прапор. Треба бути повним ідіотом-мазохістом, аби урівняти в правах героя і зрадника. 
5. Якщо Україна хоче мати у своєму складі Крим – вона має визнати російську мову як єдину на цієї території. Укр.мови в Криму не буде вже ніколи. А російський флот буде завжди, тому ще це геополітика. Крім того, чесніше буде визнати, що всі проукраїнські сили вже виїхали звідти (хто міг) і не планують свого повернення в гетто. Усі українські норми (державна мова, вшанування визвольної боротьби, вступ в ЄС тощо) не можуть бути зреалізовані в Криму. Питання: чи потрібен Україні проросійський Крим?
6. Перестаньте загравати з кримськими татарами. Україна зрадила киримли – єдину проукраїнську силу в Криму. Їх здали на поталу ворогу. Зрештою, Україна кинула напризволяще всіх, хто виступав за неї в Криму. Це гірка правда. Давати киримли прихисток на материковій Україні і публічно любити їх у статусі біженців – це одне, а от дати їм можливість заснувати свій орган самоуправління (про свою національну державу на своїй історичній землі я взагалі мовчу) – це зовсім інше.
7. Крим утрачено. З цим треба змиритися і не робити з цього трагедії. Особисто я – за повну блокаду Криму. І за візовий режим із сусідньою державою. А якщо й вертати Крим (у мріях своїх) - то лише через референдум. Але цього разу – всеукраїнський. Чому би українців не спитати: чи потрібен вам проросійський ватний Крим? Чи готові ви видати українські паспорти усім, хто голосував на референдумі проти України? Чи готові ви в парламенті України побачити законно обраного в Криму колєсніченка і аксьонова? 
8. Україну руйнує поєднання непоєднуваного. Ми в один державницький проект насильно залучали і людей ідейних, і людей, які в гробу бачили Україну. Хочете Крим назад – готуйтеся до перманентного Антимайдану та претензій «ну що, домайданились?». Кримнаш - це в один кошик скинути гнилі й сочисті овочі у сподіванні на те, що закони природи почнуть діяти навпаки.
З коментарів:
Igor Slobodenyuk Остапе, я би додав - якщо вертати Донбас (окуповану частину), то також через всеукраїнський референдум. Які там люди ми бачимо по значній частині населення неокупованої частини. Цей стан (Крим, Донбас) це дійсно результат бездіяльності влади протягом всіх років незалежності. Це відсутність політики формування українськості на цих територіях. Це влаштовувало так звану місцеву еліту, а для київських властей виховання українськості завжди асоціювалося із страшним словом націоналізм.
Мирослав Мельничук Хіба це так само не стосується ЛуганДону?А далі ще є ватний Харків...на мій погляд не треба намагатися видаляти вату з усіх куточків України,а мирно розділитися на окремі менші країни,і це нормально,адже є чимало прикладів у історії людства мирного розділення територій,при неспроможності врегулювання існуючих проблем...
Flud Valentin А якщо нам і впихне параша лугандонію, в обмін на Крим, то в Україні має бути така влада, яка по-перше прийме закони про поступову інтеграцію тих дебілів в Україну, впродовж 8-10 років. Для цього введе статус "негромадянина", вичистить вату з голів, шляхом жорсткої "Українізації" і лише тоді приймати в громадяни України, після здачі відповідних екзаменів і тестів.

Немає коментарів:

Дописати коментар